Рекомендації вчителю щодо досягнення дисципліни на уроці
- Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій: як входити в клас, як сидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки, діставати олівці та інше. Зробити це потрібно перш ніж ви почнете стежити за дотриманням порядку. Учень повинен знати у чому полягає прийнятна чи неприпустима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання конкретних правил. Якщо правила й обмеження не визначені, то встановити порядок у класі не можна! Виявіть чітку послідовність у дотриманні встановлених правил і в застосуванні способів покарання.
- Стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом. Почуття гніву й обурення – звичайне явище, але воно піддається контролю і зовсім не означає, що ви не любите дітей.
- Намагайтеся тримати свої емоції в стані спокою, зміцнюючи нерви для того, щоб витримати очікувані ексцеси. Звертайте увагу і реагуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає гарне, той обов’язково його знаходить.
- Уникайте безупинного негативного реагування. Намагайтеся рідше говорити „ні”, „припини”, „не можна”.
- Відрізняйте форми поведінки, які вам не подобаються, від вияву особистих якостей дітей.
- Намагайтеся розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в поведінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.
- Відповідайте рішуче і впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.
- Учням потрібен вчитель, а не партнер по грі. Будьте завжди товариські, але не забувайте, що фамільярність виховує неповагу. Ви можете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись на одного з них.
- Завжди наполягайте на повазі до дорослого. Учні повинні звертатися до вас чемно.
- Не йдіть на поступки й компроміси, поступаючись своїми нормами, щоб бути популярним і авторитетним.
- Пам’ятайте, що дитяча безвідповідальність – явище, що немає нічого спільного з відвертою непокорою, і тому боротися з нею потрібно спокійними методами.
- Намагайтеся, щоб у вас був добрий зв’язок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашим очікуванням, а коли ні, поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони відповідають цьому. Робіть це тоді, коли все йде добре, оскільки в такому випадку усе сприймається саме собою. Зворотний зв’язок сприяє встановленню гарної поведінки.
- Не реагуйте занадто бурхливо, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння. Уникайте протистояння на очах в інших учнів. Немає більш неефективного методу впливу на людину, причому в будь-якому віці, ніж гнів і роздратування.
- Робіть серйозні кроки, якщо учень продовжує погано поводитися і відмовляється визнавати дисципліну. Визначте можливу причину такої поведінки, емоційні конфлікти, розлад уваги, проблеми у навчанні.
- Будьте прикладом самодисципліни. Гарної поведінки учні в більшості випадків не вчаться, а переймають її.
- Будьте зібрані. Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас напохваті. Від одного виду діяльності до іншого переходьте поступово. Підтримуйте чистоту і порядок.
- Готуйтеся до уроку заздалегідь, так, щоб учні були досить завантажені протягом усього часу занять. Нехай у вас завжди будуть альтернативні плани і матеріали. Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. Будьте досить гнучкими, щоб, якщо вам не вдається зробити усе, що ви спланували, ви не відчували пригніченість.
- Поводьтеся так, щоб було видно, що ви – керівник. Виявляйте рішучість. Будьте господарем ситуації. Умійте направляти. Ви є вчитель, і учні очікують, щоб ви ними керували. Вони швидко розпізнають нерішучість, дезорганізованість. Відсутність гарної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.
- Створюйте умови, щоб навіть найбільш „важкі” учні отримали можливість відчути себе лідерами. Це позитивно впливає на позицію учнів і на їхню поведінку.
- Моделюйте з учнями, як долати кризові ситуації, розчарування, гнів. Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і в справі, особливо коли не все добре вдається.
- До учнів завжди виявляйте ввічливість і повагу, зберігаючи приємний голос, використовуючи ввічливі слова.
- Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя. Це викликає у дітей негайне бажання випробувати межі дозволеного, що спричиняє до конфлікту в класі.
- Не дратуйте учнів. Причиною роздратування є незнання того, що від них очікують, непослідовні дії вчителя, несправедливе поводження з учнями, неможливість висловити свою думку, догодити.
- Стримуйте свій гнів, якщо ви відчуваєте, що у вас виникає роздратування, усіма силами прагніть не дати вашим почуттям вийти з-під контролю і розслабтеся, нехай рухи стануть ненапруженими, жести – повільними і голос – тихим.
- Уникайте вимог, які неможливо виконати. Потрібно бути абсолютно впевненим у тому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що він погано встигає в школі через те, що йому не вистачає здібностей до навчання. Звичайно, за умови, що всі подібні дії ненавмисні. Висунення вимог, які дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв’язного конфлікту, з якого вона не бачить виходу. Така ситуація неминуче завдає шкоди емоційній сфері людини. Ставте мету перед вашими учнями. Проводьте цікаві уроки, що відповідають віку учнів.
- Робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності. Не звикайте до рутини. Будьте обережні, щоб, спонукаючи, не перезбудити учнів. Велике розмаїття на одному уроці не приносить користі, оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися на одній темі.
- Пам’ятайте, що різні учні вимагають різних методів навчання через властиві їм особливості й можливості.
- Надайте учням достатню можливість вибору середовища різних завдань і видів діяльності. Учні краще виконуватимуть те, що їх особисто цікавить і більше відповідає здібностям.
- Направляйте мислення учнів на вищі рівні. Вимагайте, щоб учні не просто запам’ятовували й ідентифікували інформацію, але вміли аналізувати, давати оцінку і застосовувати вивчений матеріал на практиці.
- Надавайте учням можливість працювати у групах. Прагнення виглядати в очах інших на належному рівні може бути позитивним стимулом до гарної поведінки.
- Нехай вашими діями керує любов. Взаємини, засновані на щирій любові і прихильності, звичайно, складаються правильно, навіть незважаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
- Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Частіше хваліть і підбадьорюйте, навіть якщо дитині щось не вдається. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси, як впевненість у собі і своїх можливостях.
- Привчайте дитину до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам). В режимі дня кожної дитини повинні бути постійні обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка вміє працювати вдома, легко долучається до навчання.
- Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей, враховувати оцінки й думки оточуючих для формування власних поглядів.
- Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з такою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра.
- Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
- Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжувати провокувати їх.
- Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте найменші її вияви.
- Не критикуйте дитину при свідках. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: „ти поганий”, „ти злий”. Оцінюйте вчинок, а не особистість („Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити”). Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне і те саме.
- Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.
- Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог. Шукаючи аргументи, ви ще раз зможете обміркувати необхідність їх застосування.
- Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, щодня цікавтесь її справами, інтересами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
- Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття, про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
Вправа «Дерево насильства»
Мета:
- розглянути форми та прояви насильства в сім'ї;
- наочно визначити причини та наслідки насильства в сім'ї;
-визначити взаємозв'язок між причинами, проявами та наслідками сімейного насильства.
Необхідні матеріали: фліпчарт, альбом для фліпчарту ( аркуші ватману за кількістю малих групп), маркери.
Хід вправи.
Тренер об'єднує учасників у 4 групи та просить їх намалювати на аркушах ватману «Дерево насильства», в якому корені символізують причини насильства в сім'ї, стовбур- саму прблему насильства, гілки- це різні прояви відповідних форм насильства в сім'ї, а листя та плоди – це наслідки насильства, як індивідуального так і загального характеру.
Кожна группа опрацьовує різні форми насильства в сім'ї:
Группа 1- фізичне насильство
Группа 2 – психллогічне насильство
Группа 3 – економічне насильство
Группа 4 – сексуальнее насильство
Після закінчення роботи над малюнком, групи презентують свої «дерева насильства». На роботу в группах вібведено – 30 хв., презентації-10 хв., 5 хв.- коментарі тренера.
Запитання для обговорення.
- що зображено на вашому малюнку?
- чим схожі та чим відрізняються дерева, намальовані різними группами?
-Як пов'язані між собою причини та наслідки сімейного насильства?
- Що можна зробити, щоб позбутися плодів «дерева насильства»?
В ході презентації тренер звертає увагу присутніх на різноманітність наслідків кожної з форм насильства, а також на те, що різні прояви та форми насильства в сім'ї можуть призводити до однакових наслідків. Тренер підкреслює той факт, що коженвид насильства містить в собі психологічну складову, яка накладає значний відбиток на поведінку та емоційний стан особи, особливо дитини, її пізнавальну та мотиваційну сфери.